Моє знайомство із стоїцизмом

Варто згадати, як я вперше натрапив на стоїцизм. Спершу він здався мені дещо нудним: працюй, загартовуй себе — і буде тобі щастя. Але мені там щастям і не пахло...

Допоки я не натрапив на нього ще раз — і не дав йому трохи заслуженої уваги. Сказати, що стоїцизм змінив мій погляд на життя — це нічого не сказати. Я був щиро здивований, коли зрозумів, що весь цей час не бачив справжньої простоти життя. А точніше — що більшість непорозумінь у житті можна було б уникнути, просто змінивши до них своє ставлення.

«Приймай те, що приносить тобі доля, і люби тих людей, яких вона ставить поруч із тобою, але роби це всім серцем.»
— Марк Аврелій

Що таке стоїцизм?

Стоїцизм — це філософія про те, як жити правильно у світі, який не завжди справедливий. Вона вчить не впадати у відчай через те, що знаходиться поза нашим контролем, а розвивати в собі мужність, ясність розуму та гідність, живучи в гармонії з природою та її законами.

Хоча вже минуло понад 2300 років після прибуття Зенона до Афін і започаткування ним науки про душевну рівновагу, це вчення залишається актуальним і сьогодні. Причина проста: воно ґрунтується не на абстрактних роздумах, а на глибокому розумінні людської природи.

Стоїцизм умовно поділяють на три напрями:

• Логіка — вміння мислити ясно, відрізняти істину від хибного.
• Фізика — бачення світу як єдиного цілого, що живе за законами природи.
• Етика — мистецтво жити добре, діяти з гідністю та за принципами.

Самі стоїки часто порівнювали своє вчення з фруктовим садом: логіка — це огорожа, фізика — дерева, опора, а етика — плоди, задля яких усе існує. Сьогодні ми найчастіше говоримо саме про етику — про те, як жити в гармонії з природою, суспільством і, найголовніше, із самим собою.

Наріжні камені стоїцизму

Як і в будь-якої філософії, у стоїцизму також є свої тези, поняття, які відрізняють цю філософію. Розберімо чотири ідеї стоїцизму, які знайдуть своє застосування і в сьогоденні.

Amor fati — любов до долі

Любіть свою долю, якою б вона не була. На життєвому шляху кожного з нас трапляються як радісні, так і болючі події — і ніхто від цього не застрахований. Стоїки розуміли: доля — річ непідконтрольна. Боротися з нею марно. Єдине, що нам залишається, — приймати її й навіть навчитися любити.

Ідея amor fati виростає з ключового поділу буття: на те, що під нашим контролем, і на те, що не залежить від нас. Згадаймо, скільки разів ми даремно хвилювалися через речі, які змінити неможливо: літак затримали, зіпсувалася погода, начальник знову завалив терміновою роботою. У всіх цих ситуаціях ми безсилі. Але у нас завжди є вибір — як саме на це реагувати.

Стоїки наголошували: самі по собі події не є ані добрими, ані злими. Вони стають такими лише завдяки нашій оцінці. Візьмімо приклад із літаком. Якщо рейс затримали, ви проведете кілька годин в очікуванні. Це неприємно, але терпимо. Тепер уявіть іншу ситуацію: ви запізнилися в аеропорт, і якби літак вилетів за розкладом, ви б взагалі втратили квиток і мусили чекати наступного рейсу ще десять годин. У цьому випадку затримка стала для вас удачею.

Отже, немає «статично негативних» чи «статично позитивних» подій. Усе визначає наш розум. Приймаючи й навіть люблячи свою долю такою, як вона є, ми перестаємо витрачати сили на боротьбу з неминучим і зосереджуємося на тому, що справді підвладне нам: на власних думках і вчинках.

Memento mori — пам’ятай про смерть

На перший погляд, цей вислів звучить похмуро. Але стоїки вкладали в нього зовсім не песимізм, а нагадування: усі ми смертні. Сучасна людина часто живе так, ніби попереду — вічність, забуваючи, що життя має межу.

Memento mori закликає до усвідомлення власної кінечності. Ми — лише мить у порівнянні з історією. І ця думка не має нас лякати, вона має допомагати нам цінувати кожен прожитий день.

Подивімося на різницю: здорова людина часто планує далеке майбутнє й відкладає важливі речі «на потім». А тяжкохворий, знаючи про обмежений час, прагне використати кожну хвилину. Насправді ми всі перебуваємо в такому самому становищі — просто не завжди усвідомлюємо цього. Ніхто не може гарантувати, що завтра ми прокинемося.

«Є більше речей, які нас лякають, ніж тих, що справді шкодять; ми частіше страждаємо у своїй уяві, ніж у реальності.»
— Сенека

У цьому й сенс: пам’ятаючи про неминучість смерті, ми починаємо по-справжньому жити. Радіти кожному подиху, цінувати людей поряд, робити те, що важливо, не відкладаючи на «колись».

Сенс життя — чесноти

Незалежно від соціального чи фінансового становища (стоїцизм практикували і Марк Аврелій — імператор, і Епіктет — колишній раб), усі стоїки бачили справжнє джерело щастя саме в чеснотах.

Найвищим благом для них були чотири чесноти:мужність, справедливість, мудрість і стриманість. Саме вони визначали, чи живе людина добре, а чи марнує своє життя.

Ідеалом вважався мудрець, який прожив життя у гармонії, розвинувши в собі всі ці якості. Для учнів прикладом були Зенон чи Сократ — не лише вчителі, а й дороговкази, що показували, яким може бути життя, прожите чесно.

А тепер подумайте: наскільки насиченим може бути ваше власне життя, якщо зробити чесноти основою щоденних дій? Пригадайте момент, коли ви вчинили сміливо чи справедливо, коли подарували комусь щирий знак уваги чи простягнули руку допомоги. Хіба тоді ви не відчували щастя? Хіба не бачили, як ваш вчинок робить щасливішими інших?

Добрі речі нічого не коштують, але вони здатні змінювати світ — і нас самих. Допомагаючи іншим, ми стаємо кращими, сильнішими й щасливішими. А чи не в цьому і полягає справжній сенс нашого існування?

Ми — це наш розум, єдине, що нам належить

Єдине, що справді належить людині, — її розум. Стоїчна мудрість нагадує: тіло можна підкорити, майно відібрати, стосунки втратити, але думки та ставлення завжди лишаються під нашим контролем.

Згадаймо memento mori: після народження нам не гарантовано нічого, окрім власного мислення. Не будинок, не автомобіль і навіть не сім’я — усе це може зникнути. Тому не варто прив’язуватися до того, що крихке й тимчасове. Те, що справді варте уваги, — це розвиток розуму й мудрості, які залишаються з нами завжди.

Прикладів достатньо. Будинок можуть забрати кредитори, авто можуть викрасти, стосунки можуть розірватися. Навіть тіло може зрадити через хворобу. Стоїки це розуміли і ніколи не трималися за зовнішні блага, бо знали: усе, що зовнішнє, неминуче буде втрачено.

«Твій розум набуває форми того, про що ти часто думаєш, адже людський дух забарвлюється такими враженнями.»
— Марк Аврелій

Свою енергію вони спрямовували всередину — на формування мудрого «Я». Чесноти, про які ми вже говорили, належать лише нам, бо вони підкоряються свідомості. Тому найбільша інвестиція, яку ми можемо зробити, — це інвестиція у власний розум: у навчання, досвід, самодисципліну й вирощування чеснот.

Майбутнє за стоїками!

Чи може бути дієвою філософія, якій понад дві тисячі років? Досвід показує — так. Численні книги й дослідження доводять: стоїцизм працює і сьогодні.

Не випадково такі підприємці, як Марк Цукерберг, Джек Дорсі та Джефф Безос, відкрито використовують принципи стоїків у бізнесі та особистому житті. І, як бачимо, їхні компанії процвітають.

Але справа не лише у відомих іменах. Безліч звичайних людей завдяки стоїчному підходу змінюють своє життя на краще.

Мій власний досвід — приклад цього. Після занурення у світ стоїчного мислення я почав інакше дивитися на все, що відбувається довкола. Чи справді те, що я роблю, має вагу? Якби сьогодні був мій останній день, чи цінував би я звичайні речі більше? Що насправді належить мені? У таких роздумах світ починає відкриватися по-новому.

Тож не має значення, звідки ви чи якої релігії дотримуєтеся. Стоїцизм — це завжди можливість інакше поглянути на життя. Це не релігія й не короткочасний тренд. Це — спосіб жити. І вибір завжди за вами.