Забутий

Коли мені було близько десяти років, ми з класом поїхали в літній табір на іншому кінці країни. Час від часу табір влаштовував поїздки на море, що було за п’ять кілометрів від нас. І от одного дня всі сіли в автобус і вирушили на пляж.

Ми кілька годин гралися біля моря, і в якийсь момент я відійшов у туалет. Коли повернувся — автобус уже поїхав.

Важко уявити щось страшніше для дитини, ніж залишитися забутою за сотні кілометрів від дому, без батьків і серед незнайомого міста. Саме тоді прийшов він — страх. Я дивився, як автобус від’їжджає, і розумів: догнати його неможливо. У відчаї мурашки бігали по тілу, і мені хотілося опустити руки.

Але я вирішив, що страх не допоможе. Замість цього я пішов шукати табір. Йшов вулицями, які частково запам’ятав із попередніх поїздок. За годину я вже перелазив через знайомий паркан — і нарешті був у безпеці.

А що було б, якби я не наважився? Якби піддався страху й залишився стояти? Можливо, усе скінчилося б набагато гірше.

А ви вже знайомі з ним?

З дитинства батьки навчають нас розпізнавати світ і його небезпеки. Так ми звикаємо боятися й відрізняти загрозу від звичайної ситуації.

Якщо хтось запитає, де «живе» страх, можна сміливо відповісти: в амігдалі. Ураження цієї ділянки мозку призводить до повної втрати страху, хоча всі інші емоції залишаються. На перший погляд, це звучить як перевага, але насправді такі люди постійно наражаються на небезпеку: вони не реагують на змій, не відчувають ризику на дорозі й ігнорують навіть базові правила виживання.

Саме страх — точніше, застережливість, що з ним пов’язана, — допоміг людству вижити й розвинутися. Згадаймо, що головною метою первісної людини було уникати болю (страху) та шукати задоволення — принцип, який досі керує нашим життям.

«Сміливість – це не відсутність страху, а перемога над ним.»
— Нельсон Мандела

То якщо страх настільки важливий, чому ми намагаємося його позбутися? Відповідь дає приклад професійного мінера. На запитання, чи боїться він вибуху під час роботи, той відповів: «Так, боюся». І додав, що якби не відчував страху, давно б уже не працював у цій сфері. Страх допомагає усвідомлювати небезпеку й водночас підтримує концентрацію. Переборовши його, людина лишається максимально уважною та точнішою у своїх діях.

Товариство страху

Ви, мабуть, уже здогадувалися: страх проявляється по-різному. У певних ситуаціях він справді потрібний, а в інших — лише заважає.

Види страху

Існує безліч класифікацій, але я поділяю страх на справжній і несправжній.

Справжній страх — реакція на реальну небезпеку, що може мати невідворотні наслідки.

Несправжній страх — швидка, часто необдумана реакція на подразник, який зазвичай не несе реальної загрози.

Несправжній страх, у свою чергу, має три найпоширеніші форми:

Страх критики

Це реакція на гіпотетичні ситуації, де можна отримати негативний відгук чи осуд. Він часто проявляється під час відвертих розмов, у відстоюванні власної позиції чи в серйозних намірах.

Насправді ж критика може стати корисним інструментом для розвитку, якщо вона конструктивна. А безпідставна критика найчастіше є відображенням проблем того, хто критикує.

Страх невдачі

Ми часто уникаємо нових справ лише тому, що боїмося не впоратися. Це тісно пов’язано з низькою самооцінкою. Проте більшість завдань є посильними, якщо докласти зусиль. І навіть коли результату немає, сам процес робить нас сильнішими й готує до наступної спроби.

Страх змін

Невідоме майбутнє часто лякає. Нове місто, робота чи обов’язки можуть змусити нас відмовитися від кроку вперед. Цей страх позбавляє можливостей для розвитку. Ми кажемо «ні» роботі, бо вона далі від дому; відмовляємося від подорожі, бо вона порушує звичну рутину. Але саме зміни відкривають двері до нового рівня життя.

Чого боїться страх

Побороти страх іноді дуже важко — він підсвідомо починає керувати нами. Та вихід є. Страх — це, передусім, ланцюг причин, дій і реакцій, який укріплюється з часом, якщо ми постійно повторюємо звичну модель поведінки. Але варто змінити свою реакцію — і страх поступово слабшатиме.

Наприклад, якщо ви боїтеся спілкуватися з людьми, поставте собі просту ціль: сказати «Привіт» трьом незнайомцям. Далі спробуйте запитати «Як справи?» у трьох колег, щоразу трохи підвищуючи рівень складності. І вже незабаром ви непомітно для себе зможете без страху зайти до кабінету начальника, щоб говорити про підвищення.

Приручити страх

Одна з моїх улюблених книг — «Йди туди, де страшно, і саме там ти знайдеш свої мрії» Джима Лоулеса. У ній автор багато говорить про страх і те, як сам його переміг. Він порівнює страх із тигром: кожен крок назустріч страху, кожна справа, зроблена попри нього, поступово перетворює цього тигра на звичайну приручену кішку.

«Єдине, чого нам треба боятися, — це самого страху, безглуздого, безликого, невиправного жаху, що паралізує необхідні зусилля щодо перетворення відступу на наступ.»
— Франклін Делано Рузвельт

Отже, важливо усвідомити: неправильний страх, який виникає через уявну загрозу, небезпечний саме своїми наслідками. Але його можна подолати — і тоді за ним відкриваються ті мрії, що весь час ховалися за нашими власними обмеженнями.